Українці вірять у повернення всіх окупованих територій і не хочуть нічим поступатися заради перемоги – дослідження
Абсолютна більшість українців (89%) не сумнівається у поверненні всіх тимчасово окупованих територій, зокрема Донецької, Луганської областей та Криму і вважає, що Україна не повинна йти на жодні компроміси задля завершення війни: країна не може відмовитися ні від територій, ні від перспектив членства в НАТО чи від європейської інтеграції.
Про це свідчать результати опитування "Післявоєнне майбутнє України", проведеного Харківським інститутом соціальних досліджень (ХІСД) у листопаді 2022 року, яке охопило 3018 респондентів із усієї України, окрім тимчасово окупованих територій.
Як повідомляється в пресрелізі, присвяченому підсумкам дослідження та поширеному в п'ятницю, більшість українців (57%) перемогою у війні над російським агресором вважатиме повернення до кордонів 1991 року. А для помітної кількості опитаних (21%) перемогою у війні буде лідерство України у Східній Європі, зазначає провідний експерт ХІСІ Андрій Чорноусов, слова якого наводяться у повідомленні.
Повернення Криму, вважає Чорноусов, також є важливим складником перемоги України, оскільки більшість опитаних громадян (84%) окупацію півострова сприймають як частину війни з Росією.
"Більшість громадян України (78%) стверджує, що держава не повинна йти ні на які компроміси/поступки з агресором: не поступатися територією, не відмовлятися від курсу на ЄС та НАТО, не надавати жодного спеціального статусу тимчасово окупованим територіям. Ми спостерігаємо рекордну єдність за всю історію незалежної України з таких питань, як євроінтеграція та вступ до НАТО", – каже Черноусов.
Українці здебільшого не мають ілюзій щодо повоєнного відновлення країни та називають найістотніші загрози: надто тяжкі пошкодження інфраструктури (59%), корупція (59%) та нестача коштів у державному бюджеті (45%).
Також опитування ХІСІ показало, що переважна більшість українців (85%) вважає, що з мешканцями тимчасово окупованих територій України слід зберігати зв'язки.
За словами директора з адвокації Центру прав людини ZMINA Олени Луньової, підтримка таких зв'язків залишається актуальною для населення вже не перший рік.
Крім того, соціологи ХІСД досліджували ставлення українців до набутого на окупованих територіях громадянства країни-агресора. Як йдеться у дослідженні, значна частина опитаних взагалі не визнає це громадянством і, відповідно, пропонує ігнорувати ці "папірці". Багато хто готовий виправдовувати отримання російських паспортів, якщо це робилося вимушено заради виживання в умовах окупації.
"Порівняно з 2021 роком цього року збільшилася кількість людей, які не визнають громадянство, отримане на окупованих територіях, і зменшилася кількість тих, хто ставиться до набуття такого громадянства з розумінням. Але водночас, хоч і не суттєво, збільшилася кількість тих, хто вважає отримання російського громадянства злочином", – коментує Луньова.
Вона додає: важливо, що законодавство України чітко окреслює позицію держави про те, що примусове набуття українцями в окупації громадянства РФ не визнається Україною і не є підставою для втрати українського громадянства.
На думку експерта коаліції "Україна. П'ятий ранок" Дарії Свиридової, неймовірні масштаби злочинів Росії є значним викликом для системи правосуддя, яка потребує посилення. Дослідження показало: 76% громадян убачать правосуддя в рамках національного законодавства та українського суду із можливим залученням іноземних фахівців. І лише 14% опитаних очікують, що таке правосуддя має відбуватися за допомогою міжнародного трибуналу”, – каже Свиридова.
Також опитування виявило ставлення українців до колабораціонізму. Так, респонденти вважають колаборантами учасників незаконних збройних формувань, комбатантів, керівників та співробітників органів окупаційної влади. Опитані вважають, що такі особи мають нести кримінальну відповідальність. Водночас 28% респондентів вважають, що потрібно карати всіх пересічних громадян, які співпрацювали під час окупації з місцевою владою.
На думку Свиридової, в Україні вельми неякісне законодавство щодо колаборантської діяльності, яке фактично дозволяє притягувати до відповідальності за колабораціонізм будь-кого та за будь-які дії на окупованих територіях. Такі підходи не лише не сприяють становленню справедливості за наслідками війни, а й суттєво перешкоджають процесам реінтеграції, каже вона.
