Заарештований згідно з рішенням суду колишній народний депутат Ігор Марков перебуває не в слідчому ізоляторі, а в ізоляторі тимчасового тримання (ІТТ) Шевченківського районного управління міліції, повідомив його адвокат Олександр Казарновський.

"Так, він перебуває не в СІЗО, а в ІТТ. Я вважаю, що це незаконно", - сказав адвокат агентству "Інтерфакс-Україна" в четвер, пояснивши, що люди, стосовно яких обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, мають перебувати в СІЗО.

Він також зазначив, що в умовах ІТТ неможливо забезпечити виконання всіх прав, які має заарештована людина.

Відповідаючи на запитання про те, чому так сталося, О.Казарновський порадив поцікавитися про це у слідчого. При цьому адвокат додав, що він не бачить сенсу скаржитися на такі дії слідчого.

Також захисник повідомив, що, його за даними, І.Марков продовжує голодовку.

Як повідомлялося, Вищий адміністративний суд України у вересні 2013 року ухвалив постанову за позовом екс-нардепа Юрія Кармазіна про фальсифікацію на виборах народних депутатів у 2012 році підписів на користь І.Маркова, й фактично позбавив І.Маркова депутатських повноважень. І.Марков був членом фракції Партії регіонів.

20 вересня голова Верховної Ради Володимир Рибак офіційно оголосив рішення ВАСУ про припинення повноважень депутата І.Маркова. Згодом він заявив, що з 20 вересня зарплата І.Маркову не нараховується, а його картку для голосування заблоковано.

22 жовтня І.Маркова затримали в Одесі після вручення повідомлення про підозру у вчиненні хуліганських дій у 2007 році. В міліції розповіли, що йдеться про події 2007 року, коли біля Одеської обласної адміністрації відбувалися пікети проти встановлення в місті пам'ятника Катерині ІІ. І.Маркова підозрюють в організації побиття учасників цієї акції, а також безпосередньо в самому побитті пікетувальників.

23 жовтня Печерський райсуд Києва ухвалив рішення про обрання І.Маркову запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 20 грудня 2013 року. Сторона обвинувачення аргументувала необхідність арешту І.Маркова тим, що на волі підозрюваний може переховуватися від слідства і впливати на свідків, а також приховувати або спотворювати речі чи документи, що мають значення для встановлення обставин правопорушення, і перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні.