Володимир Зеленський, який оголосив у новорічну ніч про те, що він буде висуватися в президенти, повідомив у соцмережах, що збирається писати свою передвиборчу програму за допомогою коментарів у соцмережах. Навіщо він це робить і що українці пропонують коміку, який іде в президенти - в матеріалі "Нового времени". 

"Напиши п'ять головних проблем України, які турбують саме тебе", - таке відеозвернення записав 8 січня, відразу після різдвяних свят, шоумен і кандидат у президенти України В.Зеленський. Нагадаємо, що про своє висунення в президенти він оголосив в ефірі каналу 1+1, що належить Ігорю Коломойському, в новорічну ніч.

В.Зеленський пропонує своїм підписникам "написати програму разом" прямо в коментарях: у фейсбуці, особистому і партійному інстаграмі, через спеціальну форму на сайті його Зе! Команди.

Комаровського в міністри і "легалайз трави з грибами"

Відеозвернення висить в Мережі трохи більше доби, але всі канали зв'язку кандидата з народом в соцмережах вже завалені коментарями і пропозиціями.

З прочитаного в коментарях можна виділити топ-5 проблем. На першому місці - корупція. Далі - низькі зарплати і пенсії, війна на Донбасі і анексований Крим, відсутність реформ в освітній та медичній сферах, надто високі податки для малого і середнього бізнесу.

Інші популярні запити: дороги, що потребують ремонту, захмарні ціни на газ і комуналку, бюрократія, нестабільний курс гривні. Також багато хто хотів би зменшити кількість депутатів у Верховній Раді. Хтось навіть запропонував "поміняти всіх депутатів на полонених в Росії".

З більш оригінальних: заборонити всім людям старше 60-ти голосувати на виборах; прибрати з теле-, радіоефірів і ЗМІ весь контент, де "пропагується аморальність і насильство", такі як напівоголені тіла й "теми сексуального характеру"; повернути смертну кару "за корупцію, крадіжки та злочини проти держави"; призначити відомого педіатра Євгена Комаровського міністром охорони здоров'я; встановити на Майдані Незалежності народний мікрофон, "де кожен українець і гості України можуть сказати те, що їх хвилює".

Є й смішні вимоги, написані скоріше жартома, такі як "легалайз трави з грибами". Ведучий Олексій Дурнєв, наприклад, написав, що, на його думку, в Україні зараз дві головні проблеми: "1. Мала кількість кінематографа про побачення. 2. Низька якість політичної сатири на ТБ". Так натякнув на те, що Зеленський і студія Квартал 95 зараз з'являються на телебаченні із завидною регулярністю: знімають комедії на кшталт 8 перших побачень або Службовий роман. Наш час, розвивають авторські передачі Вечірній Київ, Квартал 95, з'являються в шоу Розсміши Коміка і багатьох інших.

Під відеозверненням В.Зеленського чимало коментарів про те, що російську мову треба зробити другою державною або хоча б розширити можливості її вживання на офіційному рівні. Прохання, протилежні за змістом - цілком прибрати російську - теж зустрічаються, але не настільки часто.

Дональд Трамп по-українськи

"Думаю, там [серед коментаторів] чимало ботів", - вважає директор Фонду Демократичні ініціативи, соціолог Ірина Бекешкіна.

Вона каже: ніякої програми в стандартному розумінні цього поняття у В.Зеленського немає. Її створення він перетворив на свою особливість:

"Він зможе обґрунтувати свій навіть наймахровіший популізм заявами, мовляв, я - слуга народу, що мені народ порекомендував, те і роблю", - говорить І.Бекешкіна.

Програма - це, насамперед, документ, який кожен кандидат у президенти в обов'язковому порядку повинен представити в Центральну виборчу комісію, але ніяк не пряме керівництво до дій, розповідає політолог Володимир Фесенко:

"Програми ніхто не читає - ні журналісти, ні експерти. У кращому випадку - переглядають. Її сприймають як документ, який потрібно представити в Центрвиборчком, але не як керівництво до дії".

Що дійсно має вагу, так це передвиборчі обіцянки, і з цієї точки зору, на думку В.Фесенка, В.Зеленський робить все абсолютно правильно. Його команда намагається бути на одній хвилі зі своїми потенційними виборцями: вони цікавляться їх думкою, не дають власних порожніх обіцянок, звертаються через сучасні платформи - соціальні мережі, тож йдуть в ногу з часом навіть в технологічному плані.

"Потім виберуть найбільш привабливі ідеї, оформлять їх текстуально - цим займуться професійні спічрайтери - і подадуть до ЦВК", - говорить В.Фесенко.

Він порівнює В.Зеленського з американським президентом Дональдом Трампом і називає це "повторенням феномена". Адже коли Д.Трамп розгорнув свою президентську кампанію, його теж мало хто сприймав всерйоз, в його перемогу не вірили. Але, тим не менш, він все ж виграв вибори, випередивши свою конкурентку Гілларі Клінтон, у якої були досить високі рейтинги.

Ще один приклад - колишній мер Києва Леонід Черновецький. Той, нагадаємо, був міським головою в столиці з 2006 до 2012 року і прославився завдяки своїй поведінці: роздавав пенсіонерам гречку і консерви, записував пісні в авторському виконанні, був прихожанином скандально відомої церкви Посольство Боже, засновника якої, Сандея Аделаджу, звинуватили в шахрайстві і розкраданні 208 млн грн.

І.Бекешкіна ж не заперечує, що у В.Зеленського досить високі рейтинги, але зазначає: основна маса його потенційних виборців - молодь, а це "дуже ненадійна" аудиторія. На її думку, шансів виграти вибори у В.Зеленського немає.

"Цілком очевидно, що президентом він не стане. І потім буде говорити, мовляв, я ж пропонував забезпечити вам те, що ви самі хочете, а ви мене не обрали. І це дуже навіть спрацювало б на наступних парламентських виборах", - зазначає соціолог.

У пошуках найголовнішого

Коментарі під відеозверненням В.Зеленського демонструють: в Україні - низький рівень політичної освіченості. Фактично, люди вимагають від потенційного президента те, що не лежить в його прямій компетенції. Наприклад, реформу освіти або медичної сфери - цим повинні займатися профільні міністерства.

В.Фесенко говорить: у суспільній свідомості українців сидить потужний стереотип, ніби головний в країні - це президент. Навіть ті, хто знає про існування парламенту і Кабінету Міністрів, хто знає, що за такі сфери, як освіта, економіка відповідає уряд, все одно сприймають президента як головного - того, хто, якщо захоче, буде впливати на всіх і на все.

З ним погоджується й І.Бекешкіна: люди, говорить вона, не хочуть розбиратися в таких тонкощах. Тому їм потрібно роз'яснювати, інформувати про те, як насправді влаштована система влади в Україні. Співрозмовниця згадує історію з особистого досвіду: під час однієї з попередніх передвиборних кампаній її родичка запевняла, що один з кандидатів у президенти обов'язково поверне грошові заощадження "на книжці", накопичені за часів СРСР. Насправді всі накопичення "згоріли" після розпаду СРСР.

"Моя родичка говорила, що її батьки - селяни - все життя працювали, багато накопичили, і що коли їй повернуть гроші, вона купить собі машину. Коли я спробувала пояснити їй, вона почала кричати, що її батьки стільки пропрацювали, а тепер я заважаю їй отримати заощадження. Потім, правда, подумала, сказала: ну, якщо і не все, то хоч щось же точно віддадуть", - згадує І.Бекешкіна.

Люди, говорить вона, дійсно продовжують вірити обіцянкам політиків, а деякі й зовсім вибирають за принципом: "Якщо багато обіцяє, то хоч щось, та виконає. Або просто йдуть від зворотного: обиратимуть "хоч кого-небудь" з нових - нехай навіть це буде артист і комік В.Зеленський.

Олександра Горчинська