Олександр Саєнко, військовий експерт-аналітик НАКО (Незалежна антикорупційна комісія), полковник, військовий аташе у Франції (2011-2012), командир бригади (2022-2023)

 

Минулого тижня Україна та США підписали 10-річну угоду про безпекову допомогу з боку США. Цей документ відрізняється від тих, які українська влада підписувала раніше.  Це не "Угода про безпекову співпрацю", а "Двостороння  безпекова угода". Чи дає новий документ нам ще якихось нових гарантій?

В Угоді, зокрема, наголошується на тому, що окрім підтримки у нинішній війні, США буде допомагати України у разі будь-якої майбутньої агресії або загрози агресії. Будь-яка майбутня агресія або загроза агресії проти суверенітету, незалежності й територіальної цілісності будь-якої зі Сторін буде предметом серйозного занепокоєння. Утім, не йдеться про надання негайної воєнної, технічної та будь-якої іншої допомоги. 

У разі загрози,  Україна та США мають намір провести зустрічі на найвищому рівні, по можливості протягом 24 годин, для визначення відповідних подальших кроків та додаткових потреб.

За фактом, документ є продовженням діалогу і в реальності є декларативним та не містить гарантій безпеки, лише декларує готовність працювати у цьому напрямку.

По суті це повторення зобов’язань США за Меморандумом про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї («Будапештський меморандум»). У якому йдеться про те, що Україна, Російська Федерація, Сполучене  Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені  Штати  Америки будуть  проводити  консультації у випадку загрози силою чи використання сили, застосування зброї проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України.

Окремим пунктом у цій Угоді зазначено, що її підписання не створює прав чи зобов'язань за внутрішнім або міжнародним правом для підписантів.

Тобто реальних гарантій безпеки ця Угода не передбачає.

Тому, з моєї точки зору, цей документ можна скоріше назвати декларацією про наміри США надавати допомогу Україні у нинішній війні. Та можливість розгляду питань допомоги у разі агресії проти України у майбутньому.

Цей документ не можна розглядати як стратегічний, розрахований на довготривалу сталу геополітичну підтримку. В ньому навіть закладене питання внутрішньополітичної боротьби всередині Сполучених Штатів. Зокрема, будь - який наступний президент може денонсувати цю угоду, попередивши за півроку іншу сторону. На цей факт вже звертають увагу американські політичні оглядачі.

Щодо України, то у цьому документі окреслені шляхи контролю за матеріально – технічною та фінансовою допомогою, яку надають США. Згідно цієї Угоди, Україна має створити дієві, ефективні та прозорі механізми контролю потрапляння американської допомоги безпосереднім споживачам цієї допомоги. Окреслена так звана дорожня карта, чи, радше, “домашнє завдання” для української влади на тлі повідомлень про значний рівень корупції в Україні, які стали спливати все частіше. Особливо у тому, що стосується  контролю за фінансовою та воєнно – технічною допомогою від США для України. Ця тема найбільш ймовірно стане однією з тих, які будуть обговорюватися під час дебатів кандидатів у Президенти США. 

У підсумку ця Угода є політичним кроком, який має показати агресору єдність та підтримку України провідними країнами, рішучість та спроможність вести подальшу боротьбу проти нацистської росії.